Склад

діючі речовини: loperamide hydrochloride, simeticone;

1 таблетка містить лопераміду гідрохлориду 2 мг та симетикону еквівалентно полідиметилсилоксану 125 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, целюлоза мікрокристалічна, калію ацесульфам, штучний ванільний ароматизатор (включає пропіленгліколь, мальтодекстрин та спирт бензиловий), натрію крохмальгліколят (тип А), кислота стеаринова.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетка білого кольору капсулоподібної форми з ванільним запахом. Таблетка з написом «IMO» з одного боку та лінією між написами «2» та «125» з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Антидіарейні препарати; засоби, що застосовуються для лікування інфекційно-запальних захворювань кишечнику. Засоби, що пригнічують перистальтику. Лоперамід, комбінації. Код АТХ А07D A53.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Лопераміду гідрохлорид

Лопераміду гідрохлорид зв’язується з опіатними рецепторами кишкової стінки, зменшуючи пропульсивну перистальтику, збільшуючи час транзиту вмісту кишечнику та посилюючи резорбцію води та електролітів. Лоперамід не змінює фізіологічну мікрофлору. Лоперамід збільшує тонус анального сфінктера. Лікарський засіб ІМОДІУМ^® ДУО не чинить центральної дії.

Симетикон

Симетикон є інертним поверхнево-активним засобом, що має протипінні властивості, за рахунок чого потенційно полегшує пов’язані з газоутворенням симптоми, що супроводжують діарею.

Симетикон – це рідкий диметикон, активований дрібнодисперсним діоксидом кремнію з метою посилення протипінних властивостей силікону.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Більша частина прийнятого перорально лопераміду всмоктується у кишечнику, однак внаслідок значного метаболізму першого проходження системна біодоступність становить лише приблизно 0,3 %. Симетиконовий компонент препарату не всмоктується.

Розподіл

У дослідженнях розподілу на щурах продемонстровано високу спорідненість відносно стінок кишечнику з переважним зв’язуванням з рецепторами поздовжнього м’язового шару. Зв’язування лопераміду з білками плазми крові становить 95 %, головним чином з альбуміном. Доклінічні дані продемонстрували, що лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну.

Біотрансформація

Лоперамід майже повністю екстрагується печінкою, де переважно метаболізується, кон’югується та виводиться з жовчю. Окиснювальне N-деметилювання є основним шляхом метаболізму лопераміду і опосередковується переважно CYP3A4 та CYP2C8. Внаслідок цього дуже інтенсивного ефекту першого проходження концентрації незміненого препарату в плазмі крові залишаються надзвичайно низькими.

Виведення

Період напіввиведення лопераміду в людини становить приблизно 11 годин з діапазоном від 9 до 14 годин. Лоперамід та його метаболіти в основному виводяться у незміненому вигляді з фекаліями.

Доклінічні дані з безпеки

У дослідженнях гострої та хронічної токсичності лопераміду не виявлено специфічної токсичності. Результати проведених досліджень in vivo та in vitro свідчать, що лоперамід не є генотоксичним. У дослідженнях репродуктивної токсичності на щурах при застосуванні у дуже високих дозах (40 мг/кг/добу – в 20 разів вище максимальної дози для людини, розрахованої на основі площі поверхні тіла) лоперамід погіршував фертильність та виживаність плодів у поєднанні з токсичністю для матері. Більш низькі дози не впливали на здоров’я матері та плода та не впливали на пери- та постнатальний розвиток.

Доклінічна оцінка лопераміду in vitro та in vivo свідчить про відсутність значних серцевих електрофізіологічних ефектів у межах терапевтичного діапазону концентрацій та при значному перевищенні цього діапазону (до 47 разів). Однак при надзвичайно високих концентраціях, пов’язаних із передозуванням (див. розділ «Особливості застосування»), лоперамід виявляє серцеві електрофізіологічні ефекти, що полягають у пригніченні потоків калію (hERG) і натрію та виникненні аритмії.

Симетикон є представником класу лінійних полідиметилсиліконів, які впродовж багатьох років широко застосовуються у загальній та медичній практиці і вважаються біологічно інертними, не проявляють токсичних властивостей, тому не підлягали специфічним дослідженням токсичності на тваринах.

Показання

Симптоматичне лікування гострої діареї у дорослих та підлітків віком від 12 років, коли гостра діарея супроводжується пов’язаним з газоутворенням дискомфортом у животі, включаючи здуття, спазми та метеоризм.

Протипоказання

ІМОДІУМ^®ДУО протипоказаний:

пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до лопераміду гідрохлориду, симетикону або до будь-якого з компонентів препарату, щоб запобігти тяжким шкірним проявам, включаючи синдром Стівенса ‒ Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та мультиформну еритему;
дітям віком до 12 років;
пацієнтам з гострою дизентерією, що характеризується наявністю крові у випорожненнях та підвищеною температурою тіла;
пацієнтам з гострим виразковим колітом або псевдомембранозним колітом, пов’язаним із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії;
пацієнтам з бактеріальним ентероколітом, спричиненим мікроорганізмами родин Salmonella, Shigella та Campylobacter.

ІМОДІУМ^®ДУО взагалі не слід застосовувати, якщо потрібно уникнути пригнічення перистальтики через можливий ризик виникнення значних ускладнень, включаючи кишкову непрохідність, мегаколон та токсичний мегаколон.

Необхідно негайно припинити прийом препарату, якщо розвивається запор, здуття живота або кишкова непрохідність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Повідомлялося про випадки взаємодії з лікарськими засобами, що мають подібні фармакологічні властивості. Лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему, не слід застосовувати дітям одночасно з препаратом ІМОДІУМ^®ДУО.

Доклінічні дослідження продемонстрували, що лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. Одночасне застосування лопераміду (16 мг одноразово) та хінідину або ритонавіру, які є інгібіторами P-глікопротеїну, призводило до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові у 2–3 рази. Клінічне значення цієї фармакокінетичної взаємодії з інгібіторами P-глікопротеїну при прийомі лопераміду у рекомендованих дозах невідоме.

Одночасне застосування лопераміду (4 мг одноразово) та ітраконазолу, інгібітора CYP3A4 та P-глікопротеїну, призводило до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові у 3–4 рази. У цьому ж дослідженні гемфіброзил, інгібітор CYP2C8, збільшував концентрацію лопераміду приблизно в 2 рази. Застосування комбінації ітраконазолу та гемфіброзилу призводило до збільшення рівнів максимальної концентрації лопераміду в плазмі крові в 4 рази та загальної експозиції у плазмі крові – у 13 разів. Збільшення цих показників не супроводжувалося впливом на центральну нервову систему (ЦНС), який визначали за допомогою психомоторних тестів (тобто суб’єктивна сонливість та тест заміни цифр символами).

Одночасне застосування лопераміду (16 мг одноразово) та кетоконазолу, інгібітора CYP3A4 та P-глікопротеїну, призводило до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові у 5 разів. Це збільшення не супроводжувалося посиленням фармакодинамічних ефектів, визначених за допомогою пупілометрії.

Одночасне лікування десмопресином перорально призводило до збільшення концентрації десмопресину в плазмі крові у 3 рази, ймовірно, внаслідок уповільнення моторики шлунково-кишкового тракту.

Очікується, що препарати з подібними фармакологічними властивостями можуть посилити ефект лопераміду, а препарати, які прискорюють транзит у шлунково-кишковому тракті, можуть зменшити його ефект.

Оскільки симетикон не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, не очікується значущих взаємодій між симетиконом та іншими препаратами.

Дослідження взаємодії проводили лише за участю дорослих.

Особливості щодо застосування

Лікування діареї має симптоматичний характер. Якщо можна визначити етіологію захворювання, то слід проводити специфічне лікування.

У хворих з діареєю, особливо у дітей, ослаблених пацієнтів і осіб літнього віку, може виникнути дегідратація та дисбаланс електролітів. У таких випадках найважливішим заходом є застосування замісної терапії для поповнення рідини та електролітів. Застосування препарату ІМОДІУМ^® ДУО не замінює введення відповідної кількості рідини та відновлення електролітів.

Оскільки стійка діарея може свідчити про потенційно більш серйозні стани, лікарський засіб не слід застосовувати тривалий час, доки причина діареї не буде досліджена.

При гострій діареї, якщо клінічне покращення не спостерігається протягом 48 годин, застосування лопераміду гідрохлориду слід припинити та звернутися за консультацією до лікаря.

Забороняється застосування лопераміду у ситуаціях, коли слід уникати пригнічення перистальтики через можливий ризик серйозних наслідків, таких як мегаколон і токсичний мегаколон. Пацієнти із синдромом набутого імунодефіциту, які приймають ІМОДІУМ^®ДУО при діареї, повинні негайно припинити лікування при появі перших ознак здуття живота. Існують окремі повідомлення про випадки кишкової непрохідності з підвищеним ризиком появи токсичного мегаколону при лікуванні лопераміду гідрохлоридом пацієнтів, хворих на СНІД, з інфекційними колітами як вірусного, так і бактеріального походження.

Зловживання або неправильне застосування лопераміду як опіоїдного замінника було описано у осіб із опіоїдною залежністю.

Хоча фармакокінетичні дані щодо пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні, таким пацієнтам ІМОДІУМ^® ДУО слід застосовувати з обережністю через уповільнення метаболізму першого проходження. Пацієнти з порушенням функції печінки повинні знаходитися під ретельним наглядом з метою своєчасного виявлення ознак токсичного ураження ЦНС.

З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із загостренням виразкового коліту. Лікарські засоби, що подовжують час проходження, можуть призвести до розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів цієї групи.

Оскільки лоперамід добре метаболізується та він і його метаболіти виводяться з фекаліями, зазвичай не потрібно коригувати дозу препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Для лопераміду не характерні виражені кардіологічні ускладнення при його застосуванні в межах діапазону терапевтичних концентрацій. Але при суттєвому перевищенні цих значень (до 47 разів) лоперамід спричиняє кардіологічні ускладнення: пригнічення калієвого (hERG) та натрієвого потоків і аритмії на тваринних моделях in vivo та in vitro.

Кардіологічні ускладнення, включаючи пролонгацію QT та torsades de pointes, були зареєстровані у зв’язку з передозуванням (див. розділ «Передозування»). Пацієнти не повинні перевищувати рекомендовану дозу та/або рекомендовану тривалість лікування.

Якщо препарат приймають для контролю нападів діареї, зумовленої синдромом подразненого кишечнику (СПК), що був попередньо діагностований лікарем, і клінічного покращення не спостерігається протягом 48 годин, потрібно припинити застосування лопераміду гідрохлориду і звернутися до лікаря. Також слід звернутися до лікаря, якщо характер симптомів змінився або повторювані напади діареї тривають більше двох тижнів.

Для лікування гострих нападів діареї, зумовленої СКП, ІМОДІУМ^® ДУО слід приймати, лише якщо лікар попередньо діагностував цей синдром.

У перелічених далі випадках препарат не слід застосовувати без попередньої консультації з лікарем, навіть якщо вам відомо, що у вас СКП:

вік 40 або більше років і з моменту останнього нападу СПК минув деякий час;
вік 40 або більше років і цього разу симптоми СПК відрізняються;
нещодавня кровотеча з кишечнику;
тяжкий запор;
нудота або блювання;
втрата апетиту або зниження маси тіла;
утруднене або болісне сечовипускання;
гарячка;
нещодавня подорож за кордон.

У разі виникнення нових симптомів, погіршення симптомів або якщо симптоми не покращилися протягом двох тижнів, слід звернутися до лікаря.

ІМОДІУМ^® ДУО слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки, вагітним або жінкам, які годують груддю, через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тому вважається вільним від натрію.

ІМОДІУМ^® ДУО містить спирт бензиловий, що може спричинити алергічні реакції.

Цей лікарський засіб містить мальтодекстрин, який містить глюкозу. Пацієнти з рідкісною мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Безпека застосування жінкам під час вагітності не встановлена, хоча у дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних або ембріотоксичних властивостей лопераміду або симетикону. Лікарський засіб ІМОДІУМ^® ДУО не застосовують під час вагітності, особливо протягом першого триместру, якщо це не є клінічно виправданим.

Годування груддю

Невелика кількість лопераміду може проникати в грудне молоко людини. Тому застосування лікарського засобу ІМОДІУМ^® ДУО не рекомендується в період годування груддю.

Фертильність

Вплив на фертильність людини не досліджували.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб ІМОДІУМ^® ДУО не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Однак втома, запаморочення та сонливість можуть виникати на фоні лікування лопераміду гідрохлоридом синдромів, які супроводжуються діареєю (див. розділ «Побічні реакції»). Тому рекомендується дотримуватися обережності під час керування транспортним засобом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дорослі віком від 18 років

Спочатку прийняти 2 таблетки, надалі – по 1 таблетці після кожного рідкого випорожнення. Слід приймати не більше 4 таблеток на добу не довше 2 днів.

Підлітки віком від 12 до 18 років

Спочатку прийняти 1 таблетку, надалі – по 1 таблетці після кожного рідкого випорожнення. Слід приймати не більше 4 таблеток на добу не довше 2 днів.

Пацієнти літнього віку

Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Незважаючи на відсутність фармакокінетичних даних щодо пацієнтів з печінковою недостатністю, лікарський засіб ІМОДІУМ^® ДУО таким пацієнтам слід застосовувати з обережністю з огляду на знижений метаболізм першого проходження у таких осіб (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування

Таблетки ковтати цілими, запиваючи водою.

Діти

Препарат застосовують дітям віком від 12 років.

Передозування

Симптоми

У разі передозування (включаючи відносне передозування внаслідок порушення функції печінки) можливе пригнічення центральної нервової системи (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, м’язовий гіпертонус, пригнічення дихання), сухість у роті, дискомфорт у животі, нудота та блювання, запор, затримка сечі та паралітична кишкова непрохідність. Діти та пацієнти з порушенням функції печінки можуть бути більш чутливими до впливу на ЦНС.

У пацієнтів, які прийняли надмірну дозу лопераміду, спостерігались побічні реакції з боку серця, такі як подовження інтервалу QT та комплексу QRS, шлуночкова тахікардія типу «пірует», інші серйозні шлуночкові аритмії, зупинка серця та синкопе (див. розділ «Особливості застосування»). Також повідомлялося про летальні випадки. Внаслідок передозування може проявитися існуючий синдром Бругада.

Лікування

У разі передозування слід починати моніторинг ЕКГ. Якщо виникають симптоми передозування, можна прийняти налоксон як антидот. Оскільки тривалість дії лопераміду більша, ніж налоксону (від 1 до 3 годин), може бути показано повторне лікування налоксоном. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 48 годин, щоб виявити можливе пригнічення ЦНС. Діти можуть бути більш чутливими до впливу на ЦНС, ніж дорослі.

Побічні ефекти

Безпеку застосування комбінації лопераміду та симетикону оцінювали у 5 клінічних дослідженнях за участю 2040 пацієнтів. Усі дослідження із застосуванням лопераміду та симетикону у формі жувальних таблеток проводилися за участю пацієнтів із гострою діареєю, що супроводжувалася пов’язаним із газоутворенням дискомфортом. У чотирьох дослідженнях порівнювали лоперамід та симетикон із лоперамідом, симетиконом та плацебо, а в одному дослідженні порівнювали дві лікарські форми лопераміду та симетикону з плацебо.

Побічними реакціями (ПР), про які найчастіше повідомлялося (тобто з частотою ≥ 1 %) у клінічних дослідженнях, були (частота у відсотках): дисгевзія (2,6 %) та нудота (1,6 %).

Безпеку застосування лопераміду гідрохлориду оцінювали у 26 контрольованих та неконтрольованих клінічних дослідженнях при лікуванні гострої діареї за участю 2755 пацієнтів віком ≥ 12 років. Побічними реакціями, про які найчастіше (> 1 %) повідомлялося у цих клінічних дослідженнях, були запор (2,7 %), метеоризм (1,7 %), головний біль (1,2 %) та нудота (1,1 %).

Безпеку застосування лопераміду гідрохлориду також оцінювали у 5 контрольованих та неконтрольованих клінічних дослідженнях при лікуванні хронічної діареї за участю 321 пацієнта. Побічними реакціями, про які найчастіше (> 1 %) повідомлялося в цих клінічних дослідженнях, були метеоризм (2,8 %), запор (2,2 %), запаморочення (1,2 %) та нудота (1,2 %).

Діти

Безпеку застосування лопераміду гідрохлориду оцінювали у 13 контрольованих та неконтрольованих клінічних дослідженнях при лікуванні гострої діареї за участю 607 пацієнтів віком від 10 днів до 13 років. Єдиною ПР, про яку повідомляли ≥ 1 % пацієнтів, які отримували лопераміду гідрохлорид, було блювання.

У таблиці нижче наведено дані щодо ПР, про які повідомлялося у ході клінічних досліджень або у період післяреєстраційного застосування комбінації лопераміду та симетикону. Додатково також представлено ПР, про які повідомлялося під час застосування лопераміду гідрохлориду (одного із компонентів препарату).

Категорії частоти ґрунтуються на даних клінічних досліджень комбінації лопераміду та симетикону та лопераміду гідрохлориду окремо та визначені таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000).

Розлади з боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості^a, анафілактична реакція (у тому числі анафілактичний шок)^a, анафілактоїдна реакція^a.

Розлади з боку нервової системи: часто – головний біль^b, дисгевзія; нечасто – сонливість^a, запаморочення^c; рідко – втрата свідомості^a, пригнічення свідомості^a, ступор^a, гіпертонус^a, порушення координації^a.

Розлади з боку органів зору: рідко – міоз^a.

Розлади з боку травної системи: часто – нудота; нечасто – біль у животі, дискомфорт у животі^b, біль у верхніх відділах живота^b, блювання, запор, розтягнення живота^c, диспепсія^c, метеоризм, сухість у роті; рідко – кишкова непрохідність^a (у тому числі паралітична кишкова непрохідність), мегаколон^a (у тому числі токсичний мегаколон^d).

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання; рідко – бульозне висипання (у тому числі синдром Стівенса–Джонсона^a, токсичний епідермальний некроліз^a і мультиформна еритема^a), ангіоневротичний набряк^a, кропив’янка^a, Свербіж^a.

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – затримка сечі^a.

Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – стомлюваність^a.

^a Про цю реакцію повідомлялося у період післяреєстраційного застосування лопераміду гідрохлориду. Оскільки в процесі визначення ПР у період післяреєстраційного застосування не проводилося розмежування між хронічними та гострими станами або між дорослими та дітьми, частота оцінюється за даними усіх клінічних досліджень лопераміду гідрохлориду загалом, включаючи дослідження за участю дітей віком ≤ 12 років (N = 3683).

^b Про цю реакцію повідомлялося в клінічних дослідженнях лопераміду гідрохлориду. Категорія частоти визначена на основі даних клінічних досліджень застосування лопераміду гідрохлориду при гострій діареї (N = 2755).

^c Про цю реакцію відомо з досвіду післяреєстраційного застосування лопераміду та симетикону. Категорія частоти визначена на основі даних клінічних досліджень застосування комбінації при гострій діареї (N = 618). Запаморочення і розтягнення живота також визначали як ПР у клінічному дослідженні лопераміду гідрохлориду.

^d Див. розділ «Особливості застосування».

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Цей лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 6 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній пачці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ДЖНТЛ Консьюмер Хелс (Франс) САС/JNTL Consumer Health (France) SAS.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Домен де Мегремон, Вал-де-Рюй, 27100, Франція/

Domaine de Maigremont, Val-de-Reuil, 27100 France.

Заявник

МакНіл Продактс Лімітед /McNeil Products Limited.

Місцезнаходження заявника

50-100 Холмерс Фарм Вей, Хай Вейкем, ХП12 4 ЕГ, Англія/

50-100 Holmers Farm Way, High Wycombe, HP12 4EG, England

Представник заявника: ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна»

Місцезнаходження представника заявника: 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, Україна. +38 (044) 498 0888. +38 (044) 498 7392.

Імодіум Дуо таблетки №6 блістер