З ін’єкціями у своєму житті стикається кожна людина. Перший досвід немовля отримує на 3 день свого життя у вигляді вакцинації БЦЖ. Надалі за допомогою шприцу в організм вводять вакцини, ліки, вітаміни. Але як правильно робити укол в сідницю чи іншу частину тіла знає далеко не кожен. Розберемося в цьому питанні разом.

Ін'єкція та її види

Ін'єкції – це один зі способів введення в організм лікувальних препаратів (1). Для їх виконання використовують голки та шприци. Існує безголковий спосіб введення, але в Україні він майже не використовується. Для проведення процедури застосовують спеціальні маніпуляційні вироби. Майже всі вони є одноразовими для забезпечення гігієни, безпеки та комфорту пацієнта.

Введення за допомогою уколів дозволяє лікам швидше потрапляти в організм. Препарати уникають проходження травних шляхів, як у випадку зі звичайними чи диспергованими таблетками. Існують різні види ін'єкцій:

• внутрішньом’язові;
• внутрішньовенні;
• підшкірні;
• внутрішньочеревні;
• внутрішньокісткові;
• внутрішньосуглобові;
• внутрішньосерцеві;
• внутрішньокавернозні.

На практиці частіше застосовуються перші три види. Ін’єкційне введення ліків займає 95% від усіх уколів, що зроблені у світі (2). Інші 5% - це вакцинація. Для неї застосовують внутрішньошкірні ін'єкції (БЦЖ), підшкірні (КПК), внутрішньом’язові (АКДП). 

За способом введення уколи бувають:

• болюсні – одноразове струминне вприскування за допомогою шприца;
• крапельне – повільне краплинне через катетер;
• пролонгованої дії – введення в організм твердих імплантатів чи депо-ін’єкцій, які повільно поглинаються тканинами.

Останній вид застосовується, коли потрібно часте та регулярне введення ліків.

Корисна пам'ятка про ін'єкції

Ми зібрали найцікавіші факти про уколи в одній таблиці:

Хто винайшов шприц	Згідно з історичними довідками шприці використовувалися ще в IІ сторіччі нашої ери (3). Шприц для ін'єкцій незалежно один від одного придумали у 1853 році Олександр Вуд та Чарльз Праваз. Сучасний одноразовий пластиковий шприц з’явився у 1956 році завдяки Коліну Мердоку.
Ускладнення після невдало зробленого уколу	Після неправильно зробленої ін’єкції можуть з’являтися синці, «шишки», рубці, нариви, гнійники. Можлива тимчасова втрата чутливості внаслідок пошкодження нервів.
Які бувають шприци	Перш ніж розбиратися, як робити укол, потрібно визначити необхідний тип шприца. За конструкцією вони бувають двокомпонентні (циліндр з поршнем) та трикомпонентні (з ущільнювачем).Вироби розрізняються за об’ємом, положенням наконечника, типом кріплення голки. За призначенням шприци бувають загальні, інсулінові, стоматологічні, ветеринарні, гінекологічні тощо.
Для чого дві голки в шприці	Більший діаметр дозволяє швидко набирати ліки. Менша голка робить прокол шкіри та потрапляння ліків у тіло менш болісним.

Правила безпеки: кому можна і не можна робити укол

Перед тим як колоти укол, важливо дотримуватися правил гігієни. Ретельно мити руки, обробляючи милом усі ділянки, включаючи місця під нігтями. Обробка повинна займати не менше 40 секунд. Після чого потрібно повністю змити піну та насухо витерти долоні.

Перед процедурою бажано знайти лоток, продезінфікувати його, та скласти туди всі необхідні маніпуляційні вироби. Підготувати шприц, серветки спиртові або ватні тампони та спирт, ампулу з ліками. Якщо розчин занадто холодний, зігріти його в руках. Ін’єкцію потрібно робити виключно в стерильних попередньо оброблених антисептиком рукавичках.

Пам’ятайте про правила безпеки. Можна знати, як робити укол в стегно, але несвідомо нашкодити людині. Заборонено робити ін’єкцію у травмовану ділянку тіла, якщо є синець або гематома. Уколи протипоказані, коли пацієнт у шоковому стані, має м’язові захворювання, знижений кровотік у печінці. При порушеннях згортання крові обирають інший вид введення ліків.

Важливо, щоб процедуру проводила обізнана людина. Кожен може дізнатися, як правильно робити укол внутрішньом'язово та навчитися цьому. Проте інші види ін’єкцій потребують практичних навичок та більш поглиблених знань. Тому можуть застосовуватися лише медичними працівниками з відповідною освітою.

Для ін’єкції враховують об’єм розчину, який потрібно ввести в організм, стан та м’язову масу пацієнта. Якщо ви відчуваєте невпевненість, краще зверніться до маніпуляційного кабінету найближчої поліклініки чи лікарні.

Як робити внутрішньом'язові ін'єкції? - покроковий алгоритм

Внутрішньом'язові ін'єкції застосовують для лікарських засобів, які змінюються при пероральному вживанні. Ферменти травної системи руйнують деякі сполуки, заважаючи лікам виконувати свою функцію. Велика площа м’язів прискорює дію препаратів.

Алгоритм внутрішньом'язової ін'єкції:

1. Обробити місце проколу спиртовою серветкою чи тампоном.
2. Занурити голку перпендикулярно у шкіру. Вона повинна зануритися у м’яз. Якщо голка дійшла до кістки, витягнути її приблизно на 1 см.
3. Щоб препарат не потрапив у судину, потягнути поршень вгору. При появі крові, голку, шприц та ліки замінити на нові.
4. Притримуючи за насадку голки, повільно ввести розчин. Обережно витягнути голку. Затиснути місце ін’єкції спиртовою серветкою. Якщо почалася кровотеча, накласти кровоспинну пов’язку.

Від вибору місця для уколу залежить швидкість всмоктування та ефективність лікування.

Ін'єкція в сідницю

Велике скупчення м’язів стало причиною розповсюдження ін'єкції в сідницю. Проте не всі ділянки однаково безпечні для процедури. Потрібно уникати місць з близьким розташуванням нервових закінчень та кровоносних судин.

Про те, як робити укол в сідницю, знає багато людей без медичної освіти. Головне – визначити правильну ділянку. Для цього подумки сідницю розділяють на чотири квадрати. Зовнішній верхній квадрат якнайкраще підходить для безпечного проколу.

Внутрішньом'язова ін'єкція в стегно

Для самостійного лікування часто використовується внутрішньом'язова ін'єкція в стегно. Проколювання зовнішньої верхньої частини вважається безпечним, тому що там немає нервів або великих кровоносних судин.

Щоб зробити в/м ін'єкцію в стегно пацієнта вкладають на спину. Дві долоні рівномірно зводять від вертлюгу та коліна до середини стегна. Колють у точці, де долоні з’єднаються. Якщо процедуру проводять собі, приймають зручне сидяче положення.

Внутрішньом'язова ін'єкція в плече

Найчастіше ін'єкції у дельтоподібний м'яз роблять для введення вакцини. На цій ділянці потрібна спеціальна методика, якої навчають в медичних навчальних закладах. Відносно малий розмір м’яза обмежує види ін’єкцій, які можна колоти в плече. Максимальний об’єм розчину, який можна вводити – 1 мл.

Внутрішньом'язова ін'єкція в плече має значні ризики пошкодження судин та нервових закінчень. Для здійснення процедури пацієнт повинен сидіти, розслабивши кінцівку. Колоти ліки у дельтоподібний м’яз собі досить складно.

Ін'єкції в живіт

Найчастіше у живіт роблять внутрішньом’язові та підшкірні ін'єкції. Черевна область має великі запаси підшкірного жиру, тому ліки всмоктуються повільно та рівномірно. Місця ін’єкцій постійно змінюють, щоб запобігти травмуванню тканин та дискомфорту пацієнта.

Як правильно робити укол самому собі?

Без належного вивчення анатомічних особливостей людини самостійно можна робити лише внутрішньом’язові ін’єкції. Для цього важливо ретельно дотримуватися правил безпеки:

• одноразово використовувати маніпуляційні вироби;
• ретельно дезінфікувати руки та шкіру на місці майбутнього проколу;
• вибрати голку мінімального діаметра;
• не колоти в одне й теж місце декілька разів;
• вводити голку не більше ніж на ¾ її загальної довжини.

Алгоритм самостійної процедури не відрізняється від вказаного вище. Після дезінфекції шкіру розтягують пальцями та вводять голку під кутом 90°. Занурювати та виймати голку треба швидко, а натискати на поршень повільно, щоб уникнути болю та дискомфорту. Після ін’єкції м’яз легко масажують для прискорення засвоєння лікарських препаратів.

Як робити підшкірні ін'єкції?

Ліки можуть вводити всередину шкіри стегон або живота. Підшкірна ін'єкція в руку ставиться на бічній поверхні плеча.

Алгоритм проведення процедури:

1. Дезінфікувати поверхню шкіри.
2. Утворити пальцями шкірну складку.
3. Ввести голку перпендикулярно складці. Трохи потягнути поршень на себе. У разі відсутності крові зробити ін'єкцію підшкірно. Прибрати голку, затиснути спиртовою серветкою.

Складку шкіри можна не тримати постійно, а відпустити після введення голки.

Як робити внутрішньовенні ін'єкції?

Щоб одноразово ввести ліки в організм використовують шприц. Для тривалого лікувального курсу або краплинного введення глюкози чи іншого розчину використовують катетер. Його розташовують на периферичній або порожнистій вені.

Алгоритм внутрішньовенної ін'єкції:

1. Знайти вену.
2. Для наповнення вени кров’ю накласти джгут. Декілька разів стиснути пальці в кулак.
3. Провести дезінфекцію шкіри.
4. Натягнути шкіру трохи нижче місця проколу. Ввести голку під кутом 30° до вени. Потягнути поршень на себе.
5. Коли з’явиться кров у шприці, прибрати джгут. Повільно ввести ліки. Витягнути голку, затиснути спиртовою серветкою місце пункції.

Зазвичай працюють з венами на передпліччі або тильній стороні кисті. У деяких випадках використовують судини на стопі, шиї, ліктьовій ямці. Категорично заборонено робити пункції на ділянках з опіками, інфекційними ураженнями або фістулами для гемодіалізу.